повинність, і там йому сказано, що він неповноправний громадянин Радянської Української Соціялістичної Республіки.
Тепер за столом у куркуля знов ожили старі незгоди. Самого куркуля теж позбавили були голосу, бо він несвоєчасно привіз довідку про те, що був службовцем і не торгував ще перед тим, як оселився на землі. Він промовляв дуже гаряче, усі погоджувалися, що він формально був правий, але мені не сподобалась його арґументація. Він наполягав більше на оту славнозвісну тезу про лінощі й трудолюбність, на те, що комнезами більше засідають і балакають, а він більше оре та сіє. Я не люблю цієї арґументації. Скільки б не балакав комнезам, а хліба він собі не набалакає: не ті тепер часи.
Але сказати, що видко було не гаразд за голови сільради Алтаєвої. Вона, кажуть, садовила в холодну за виступ проти її пропозицій і списків на зборах.
Отак балакали, коли на сцену з'явилася картинка стилю Люї XIV і встряла в розмову. — Ця порцелянова леді, що син її перебував у куркулях, забрала собі слово надовго, і от Манові яєшня враз застрягла в горлі. Говорила вона дуже чистою російською мовою, всі змовкли — неначе якісь давноминулі століття увійшли в дім єврейського поселенця і почали пред'являти претенсії на існування.
Ми з Маном почали соватися на стільцях. У мене якийсь дурний характер — мені трудно їсти в тих людей, що неоднаково зі мною мислять. Тільки Аґро-Джойнт весело їв вечерю і все підсовував мені сковороду, так що я, нарешті, утік у сінці і став там частувати якогось заїжджого дядька люлечним тютюном.
Якби я знав, що Аґро-Джойнт заплатить хазяїнові за вечерю, я, може, краще їв би ту яєшню. Якби ж знаття!
Але голова і секретар сиділи зовсім спокійні, тільки зрідка секретар знизував плечима. Я думаю, що вони, чорти, знали.
Та ніхто з них не торкнувся їжі.
І от ми вийшли уночі, щоб піти на збори. Збори були в домі, там були й лави, але більше людей стояло. Ман казав промову, дорослі слухали уважно й кивали головами,
164
