Темні вулиці вкрились насінням
— Не іди, ще останьсь, моя душе,
Теплий вітер насіння розвіяв
— Прощавай, поспішаю дуже.
Проминали, вночі розтавали…
— Ох, останьсь, не можу без тебе!
Проминули останні — як галич,
Що летить і спить у небі.
І коли останній стукіт
Його кроків завмер за рогом,
Простягла перед себе руки
І упала на землю убогу.