Сторінка:Майк Йогансен. Ясен. 1930.pdf/27

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Темні вулиці вкрились насінням
— Не іди, ще останьсь, моя душе,
Теплий вітер насіння розвіяв
— Прощавай, поспішаю дуже.

Проминали, вночі розтавали…
— Ох, останьсь, не можу без тебе!
Проминули останні — як галич,
Що летить і спить у небі.

І коли останній стукіт
Його кроків завмер за рогом,
Простягла перед себе руки
І упала на землю убогу.

 

1928

25