Цю сторінку схвалено
І ринула лісів весела хвиля,
Танцюючи на житні береги,
І хмари били бій і наступала сила
Блакитних блюз на сонячні стоги.
У шумній штурмі мріли міріяди
Соснових серць і яворових воль;
Дуб-дідуган серед дітей тополь
На шахівниці лісовій, немов король,
Стояв і звав в атаку на рокаду.
І напад той до вечора кипів;
Увечері ж стомилися вояки
І гомоніли тихо й хмара повна снів
Причалила над ліс — і опустила якір.
1928
37
