Перейти до вмісту

Сторінка:Майк Йогансен. 17 хвилин. 1925.pdf/13

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Підійшов офіцер.

«Куди йдеш, жидівська морда?»

«Іду до міста».

«До міста? Руки вгору! Обшукать його!»

Чоловік звів руки вгору.

Підійшов салдат, облапав плечі, стегна, халяви.

Нічого.

«Чого тобі в місті?»

«Голодний сиджу. В місті родичі багаті. Сім'я-ж моя тут зостається, коло вас. Пустіть ради Христа».

«Ради Христа! Як ти смієш, стерво, це слово в рота брати? Обшукать його ще раз!»

Знову почали лапати.

Обмацав стегна, халяви, схопив за поли.

«Єсть!»

Загнув полу — бравнінг.

«Так ти по хліб до міста йдеш?»

Офіцер розмахнувся й ударив у зуби. «Розстрілять тут-же!»

Зняли шинелю, сорочку, чоботи.

Земля вохка, росяна — теплі спітнілі ноги вгрузли в землю.

«Семенчук, дай йому лопату, одведи в ярок і одправ його в місто по хліб. А що це таке? — Р-С-Д-Р-П… більшовиків. Візьми — покладеш йому в могилу».

Жмут посвідчення. Ленінська картка.

Ідуть.

Чоловік з лопатою попереду, салдат з винтовкою позаду.

Прийшли в ярок.

«Копай!»

Почав копати.

Викопав один штих, став, спочиває, — серце закалаталося. Лопата на плечі.

Постояв з хвилинку, став копати другий.