Сторінка:Майк Йогансен. 17 хвилин. 1925.pdf/22

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

«Не можу пригадати, де я вас бачив» — сказав він упевнено.

«Уявіть собі, я теж не можу пригадати» — посміхнулась дама.

«Ви в той бік?» — запитав Явень. Дама кивнула головою, Явень узяв її під руку.

«Я живу тут недалечко» — сказала вона.

«По Пушкінській

«По Пушкінській. Уявить собі: зо мною трапилось нещастя».

«Що таке?» — весело запитав Явень.

«У мене вмер чоловік» — сказала вона сухо. — «Його треба ховати, а грошей нема».

«Оце тільки й нещастя?» — посміхнувся Явень. — «Я спробую вам допомогти грішми. Воно, правда, таке не що-дня трапляється».

Дама починала його цікавити. В неї єсть юмор. Це інтелігентна женщина — можливо, аристократка!

Явень притулив її руку ближче до себе.

Вони перейшли квартал.

«Ось тут» — сказала дама. Явень кинув блискавичний погляд на табличку — 67 і вони ввійшли в двір.

То була добре обставлена кімната. Правда, біля дверей стояв брудний стілець з примусом і лушпинням од картоплі. Явнів погляд упав на зачинені двохполовинні двері.

«Сідайте» — сказала вона.

Явень добув цигарку, запалив і сів. Вона взяла в його цигарку, підійшла до дверей, закинула гачок і раптом, сівши коло Явня, обняла його шию й швидко поцілувала. Потім вона почала розстібувати блузку.

Явень не поспішаючи розстібував сандали.

«Слухайте, а де-ж ваш чоловік? Він нам не заважатиме?» — спитав він саркастично.

Вона вказала на зачинені другі двері.

Явень приклав руку до її грудей.