Раптом щось зашаруділо в сусідній кімнаті. Явень зблід і одняв свою руку.
«Киньте жарти — що там у тій кімнаті?» — сказав він і взяв в руку свої сандали.
«Я вам сказала — там мій покійний чоловік» — одповіла вона глухо.
Явень гарячковими рухами взувся; йому затрусились коліна.
Вона скинула спідницю, підійшла до дверей і розчинила їх. Двері приходилися просто проти канапи. Явень звівся на ноги й узяв портфеля. В манесенькій кімнатці стояло ліжко — на ньому щось лежало, накрите ковдрою.
— Нема револьвера — подумав він і схопив женщину за руку.
«Ідіть, здійміть ковдру». (До виходу було два кроки).
«Ти боїшся, ціпунчик!» — сказала вона насмішкувато; увійшла в кімнату і зірвала ковдру з ліжка. На ліжку лежав вусатий чорнявий чоловік.
Явневі перетяло дихання.
«Та йди-ж подивись» — сказала вона. — «Ось». Вона підняла чоловікові ногу й пустила. Нога мляво гепнулася на матрац.
(Під ліжком нічого не було).
Явень швидко підійшов і доторкнувся до мерцевої руки. Вона була холодна.
Явень глибоко зітхнув.
«Зачиніть ці двері» — сказав він і вийшов.
Вона вийшла слідом і зачинила двері. Явень добув з портфеля п'ять карбованців, поклав їх на стільця й пішов до дверей.
В цій хвилі в вихідні двері постукано.
Тепер злякалась дама. Жах перекривив їй обличчя.
«Ідіть мерщій сюди» — зашепотіла вона.
Явень узявся за гачок.
