На «унтер ден Лінден» Василя Ганека штовхнула дівчина й прошелестіла сукнею повз нього.
Потім вона спинилась, повернулась до Василя й сказала:
«Вибачте, будь ласка».
І блиснула блакитними очима вбік Василя.
Ганек стояв здивований, не розуміючи, що робити.
Вона ніяк не скидалась на проститутку — до того-ж було вдень.
Це була висока, русява жінка з дитячим обличчям, з доброю наївною усмішкою на соковитих губах.
З-під коротенької спіднички виглядали стрункі, сильні ноги в жовтих панчішках і трішки великуватих черевичках.
Вона вже повернулась і пішла, а Ганек ще дивився їй услід.
Коли він уже наважився йти далі, вона збочила й зайшла в двері кафе.
Тепер тільки Ганек утямив, що міг-би з нею забалакати.
— Це завжди так буває — на одну секунду запізно. Та ще така хороша дівчина.
Ганек поміркував ще трохи й пішов за нею.
Це було блискуче кафе, не галасливе, а чемне й величне, як годиться для місця, де буржуа заходить удень випити айскафе чи айсшоколаде[1].
- ↑ Кава з льодом, що п'ють крізь соломинку.
