Сторінка:Макіявеллі Н. Господар (Нью-Йорк, 1976).djvu/118

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

вер написав, що сенат вибрав його імператором, і що цією гідністю він хоче поділитися з ним: післав йому титул Цезаря і згідно з постановою сенату взяв собі його за співволодаря. Альбін усе те взяв за правду. Але коли Север переміг, убив Ніґра й утихомирив схід, тоді, вернувшися до Риму, обжалував Альбіна перед сенатом, що він невдячник, хоч і зазнав від нього добродійства, що хотів його зрадливо вбити; а тому необхідним є піти в Італію й покарати його за невдячність. І пішов походом на нього та й забрав у нього державу і життя. Хто в подробицях приглянеться чинам Севера, побачить у ньому і хижого льва, і хитрого лиса; побачить, що кожен його боявся і поважав, а військо не ненавиділо його. І ніхто не здивується, що він, людина нова, міг утриматися при кермі такого великого володарства, бо велика пошана до нього захищала його завсіди перед ненавистю народу, яку той за його здирства міг би відчувати до нього. Його син Антонін був також дуже видатна людина. Мав прикмети, за які народ подивляв його, а військо любило. Був це великий войовник, радо зносив усякі невигоди, гордив усякою вибагливою їжою й усяким сибаритством. За це любило його усе військо. Проте, його кровожадність і жорстокість були такі нечувані, що по безнастанних карах смерти, від яких згинула велика частина населення Риму і майже вся людність Александра, його всі зненавиділи, а й ті, що оточували його почали