Сторінка:Макіявеллі Н. Господар (Нью-Йорк, 1976).djvu/121

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

ська. Бо хоч за військо і дбається дещо, то все таки труднощі в даному випадку легко покопати, бо ні один із цих володарів не має війська, яке було б так щільно звязане з урядом або з адміністрацією провінцій, як це було з військами римської імперії. І як тоді було конечним більше потурати військові, ніж народові, то це тому, що військо тоді могло більше, ніж народ. А тепер усі володарі, крім володарів Туреччини й Судану, мають більшу потребу потурати народові, ніж військові, бо народ може більше, ніж військо. Не враховую я тут султана тому, що він, маючи дванадцять тисяч пішого війська і пятнадцять тисяч кінноти, від яких залежить безпека і сила його держави, мусить, не звертаючи уваги на народ, тримати їх у приязні до себе. Так є і в Судані, який знаходиться увесь у руках війська: і там випадає, не звертаючи уваги на народ, утримати приязнь війська. А треба знати, що ця Суданська держава є інша від усіх володарств: радше подібна до римського понтифікату, якого не можна назвати ні наслідною, ні новою державою. Бо не стає наслідником і паном син умершего володаря, а той, кого вибирають на те становище ті, які мають до того право. А тому, що це старий устрій, то не можна назвати його новим володарством, бо в ньому немає ні однієї з тих труднощів, які є у нових володарствах: і хоч володар новий, то устрій тієї держави старий і так проведений, що приймає володаря,