довж одного року свого володарства, він не лише став безпечним у місті Фермо, але й грізним усім своїм сусідам. І було б важко його повалити, як і Агатокла, якби не дав себе одурити Чезареві Борджя. Це було тоді, коли в Сініґальї, як сказано вище, Чезаре взяв підступом Орсїніїв і Вітелліїв. От тоді, в рік після батьковбивства, Оліверотто був схоплений і задушений разом із Вітелльоццом, його учителем у відвазі і злочині. Дехто міг би дивуватися, як це могло бути, що Агатокл, чи хтобудь до нього подібішй, по безлічі зрад і жорстокости міг жити довго й безпечно у своїй батьківщині, міг боронитися перед зовнішними ворогами, а його громадяни ніяких змов проти нього не робили. Тоді ж багато інших через свою жорстокість не вміли вдержати держави навіть у час миру, не говорячи вже про непевні воєнні часи. Думаю, що це залежить від того, чи жорстокість є добре чи зле ужита. Добре використані жорстокости можемо назвати ті — коли про зло можна говорити як про добро — які виконуються єдиний раз із необхідності, щоб забезпечитися; яких пізніше не повторяється, а використовується як можна найбільше для добра підданих. Зле використані є ті, яких із початку є мало, але які з часом, замість меншати, зростають. Ті, що держатимуться того першого способу, можуть при помочі Бога і людей принести своїй державі деякий хосен. Як зробив Агатокл. Для інших, неможливо вдержатися. От, томуто
