Сторінка:Малороссійскія приказки Е. Гребенки. Изданіе второе. 1836.pdf/22

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


Зъ кишени вытягнувъ сопилку,
Да якъ утне Московського бычка!
Пидкивкы заразъ за-бряжчалы,
Въ кружку дывчата танціо̀валы,
Москаль покынувъ глекъ, та садыть гоцака.
Ажъ ось лулусь! щось пидъ ногамы,
Загоготивъ якыйсь пидземный гласъ;
Базаръ утыхъ, бабы замовклы пидъ возамы,
Изъ ляку упустывъ сопилку Опанасъ,
И люды, христючысь, баньки повытрыщалы:
Могыла триснула, и те дытя, що ждалы,
На Божый свитъ сусиль, якъ пыть дало.
Та що жъ за чадо те було,
Що тильки гомину межъ намы наробыло?
— Мабуть пидсудокъ? — ни, — такъ левъ? — ни,— такъ мишокъ
Зъ дукатамы? — ни, ни, — такъ папорти цвитокъ?
Але-жъ! — такъ, зъ намы Хрестна сыла!
Мабуть вона полубиса вродыла?
Не втявъ, — такъ вылыла козацького коня? —
Ни, просто прывела — руденьке мышеня.

 
XIV.
 
ЧОВЕНЪ.
 

Заграло, запинылось сынѣе море
И буйные витры по морю шумлять,