Сторінка:Малороссійскія приказки Е. Гребенки. Изданіе второе. 1836.pdf/29

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Щобъ царству цилому за іо̂го не терпить
Биды одъ праведного неба,
Іо̂го вамъ осудыты треба,
И смерть страшну іо̂му зробыть.
Хай царству усіо̂му въ науку
Винъ вытерпыть такую муку,
Щобъ зъ ляку бильшъ нихто въ такый не вскочывъ грихъ
Крый Боже, щобъ надъ нымъ хто зъ васъ змылосердывся
Щобъ луснувъ я, щобъ я до вечера сказывся,
Колы не поведу на шыбеныцю всихъ!»
Якъ ричъ таку судья дослухавъ,
Нызенько поклонывсь, потылыцю почухавъ,
И ну съ пидсудкамы про дило мызковатъ.
Надъ нымъ морочылысь трохи не тыждень цилый,
И тилько що пылы, а мало, кажуть, илы,
И такъ межъ-себе прысудылы:
Щобъ Гришныку тому всихъ трехъ жинокъ отдать,
Народъ сміявсь и вси булы въ заботахъ,
Що раду перевиша Царь,
Ажъ завтра дывлятся, а та погана тварь,
Той Гришныкъ самъ себе повисывъ на воротяхъ.