Сторінка:Малороссійскія приказки Е. Гребенки. Изданіе второе. 1836.pdf/39

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


У люльку пхнувъ огню, ципокъ у рукы взявъ,
И ричку позывать — до ричкы почвалавъ.
Чы довго винъ ышовъ, чы ни, того не знаю;
Про те николы самъ Рыбалка не казавъ,
А тильки винъ дойшовъ, якъ слидуе, до краю;
Сула шумыть, гуляе по степамъ.
Рыбалка дывытся и очи протырае,
Не вирыть самъ своимъ очамъ:
Бо по Сули, чортыбъ ихъ мучывъ матерь,
Плывутъ хливци, стожки, дижки усякый крамъ,
И бидного іого ныряе ятеръ.
Здыхнувъ Рыбалонька, да и назадъ попливсь.
А що, земляче, пожывывсь?



Ось слухайте, паны, бувайте вы здорови,
Эге! Орхименько дурный:
Пошовъ прохать у повитовый,
Що обыдравъ іого нашъ пысарь волостный.

 
СОЛОВЕЙ.
 

»Хто не вгадає? я?
Отце городять небыльцю!
Щобъ не пизнавъ я Соловья,
Щобъ не пизнавъ сю гарну птыцю;
Якъ тилько окомъ наведу,