У люльку пхнувъ огню, ципокъ у рукы взявъ,
И ричку позывать — до ричкы почвалавъ.
Чы довго винъ ышовъ, чы ни, того не знаю;
Про те николы самъ Рыбалка не казавъ,
А тильки винъ дойшовъ, якъ слидуе, до краю;
Сула шумыть, гуляе по степамъ.
Рыбалка дывытся и очи протырае,
Не вирыть самъ своимъ очамъ:
Бо по Сули, чортыбъ ихъ мучывъ матерь,
Плывутъ хливци, стожки, дижки усякый крамъ,
И бидного іого ныряе ятеръ.
Здыхнувъ Рыбалонька, да и назадъ попливсь.
А що, земляче, пожывывсь?
Ось слухайте, паны, бувайте вы здорови,
Эге! Орхименько дурный:
Пошовъ прохать у повитовый,
Що обыдравъ іого нашъ пысарь волостный.