Сторінка:Малороссійскія приказки Е. Гребенки. Изданіе второе. 1836.pdf/41

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


Се просто иволга зовется;
Вона изъ саду въ садъ лита,
То вышни гарно объида,
То оббыва горохъ, а въ спивы не вдается.

 
Небижъ.
 

 Такъ ось! колы побачывъ спивака,
Яка маліована, та штучна птыця,
Вертится, джеркотыть, по дереву скака, —
Отъ се-то Соловей.

 
Дядько.
 

 Се нависна Сыныця!



И довго такъ небижъ дурненькый
Межъ птыцямы знаходывъ Соловья;
А Соловей соби сиренькый
Надъ нымъ спивавъ, сховавшись межъ гилля.

 
КОНЕЦЪ.