Сторінка:Марко Вовчок. Інститутка. 1929.pdf/36

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

— Се певно ти гроші сієш? — каже на пана. — Ой, Боже мій, Боже мій!

Пан на те нічого не відказав, тільки зчервонів дуже.

А Катря не схотіла на світі жити. Щось їй приключилось після тої наруги. Бігала по гаях, по болотах, шукаючи своєї дитини, а далі якось і втопилась бідолашна.

Пан дуже зажурився; а пані: — Чого тобі смутитись не знать чим? Хібаж ти не помітив по їй, що вона й здавну навіжена була? І очі якісь страшні і заговорить, то все не путнє…

— І справді, — вхопився пан за те слово — не повно в неї ума було!

Навіжена тай навіжена… На що й краще! Порадились поміж собою такеньки, тай спокійненькі собі…

XXXVI.

Згодили якось москаля з міста за куховара. Тож бо й був чудний! Як зварить панам їсти, сам пообідає, та ляже на лаві, та все свище, та свище, та раптом як співоне! — дзвінко-тоненько, помісь півень кукурікає. Сьому байдуже було наше лихо; тільки було спитає: „сьогодні бито? — тай додасть, — іначій і не можна… на те служба!“

Назар уже не той став, уже й він якось поник, а все жартує: — Колиб мені хоч один день хто послужив, до віку-б згадував!

Пані того куховара дуже хвалить, що такий, мовляє, чоловік він хороший, так мене поважає! А він було як стоїть перед панією, то мов стріла вистромиться, руки спустить, очі второпить на неї: „Ловив я рябе порося; втікло рябе порося у буряни; то я до чорного поросяти; вловив чорне порося, ошпарив чорне порося, спік чорне порося!“ Такеньки усе чисто відбубонів і дожидає, що пані йому відкаже; сам тільки очима луп-луп!…

А пані йому раз-по-раз: — Добре! добре! усе добре!… Тільки ти гляди в мене, — не розледащій між моїми вовкодухами.