не? Чого-ж се обличе так покривило ся? Чому се дихає він тяжко та важко так?
Раптові радощі прудко десь подїли ся, — усї очі впили ся у старшого брата, усї дивили ся на його пильно ї неспокійно і тепер уже бачили його добре.
— Сїдай, сїдай, братїку, сїдай любий! Ти втомив ся, коханий! — щебетала Галя, прихиляючи тихисенько старшого брата за руку, а благі оченята у трівозї перепитували усіх, що таке не гаразд, або що таке зробити, як запобігти?
Старший брат сїв на лавцї, а усї иньші у рядочок коло його, Галя коло його стала та дивлячись та турбуючись і забула, якого тим босим малим ніжкам холодненько стояти.
Старший брат усе таки мовчав і дививсь у землю. А середний брат його поспитав: — Як се ти до нас прийшов, брате?
— Хазяїн мене прогнав, — одказав старший брат. Довгенько нїхто не промовляв.
Галя сховала личенько до старшого брата у колїна.
— Він тебе бив, мабуть? — поспитав знов середнїй.
— Він мене давно бив, з першого дня, — одказав старший.
— Чому-ж ти не втїк від його, чому його зараз таки не кинув, брате? — з опалом та швидко промовив найменший.
— Було-б тобі втїкати, — ледві чутно щебетала Галя, не знїмаючи головки з братових колїн. Було-б тобі до нас зараз прибігти… Любий,
