жалко їй стало своє дитя коханеє, що й голосу не найшлося слова вимовила до його. Мовчки й нишком-тихенько вона лежала й на його дивилася, а він дививсь у віконце, дививсь і заспівав…
Ой, йдуть дні за днями, |
жалко їй стало своє дитя коханеє, що й голосу не найшлося слова вимовила до його. Мовчки й нишком-тихенько вона лежала й на його дивилася, а він дививсь у віконце, дививсь і заспівав…
Ой, йдуть дні за днями, |