Сторінка:Маркіян Шашкевич. Твори (Київ, 1960).djvu/132

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


Судні діви голоси збирали,
в судину їх святую збирали
і да́ли їх ляхам викликати.

Встав Радован з камінного моста,
Яв голосів числа проглядати
і більшину прокликати в народ,
в народ на сойм, зобран за для суда.

(«Оба рідні браття Кленовичі,
рода давного Тетви Попеля,
котрий прийшов з повки чеховими
в сі дебелні землі чрез три ріки —
погодітся в отечні села,
там вам обом разом панувати».
Встанув Хрудош від кривой Отави,
по утробі му ся жовч розлила —
лютостю всі тряслися сустави,
махнув руков, ревнув ярим туром:
«Горе птицям, сли в їх гнізді змія,
горе мужам, де жена владнує!
Мужу мужам владнувать подоба,
первісткові спадь дати, се правда».

Встала Любуша з золотого стола,
Рече: «Кмети, ляхи і владики!
Чуєте мою осьде поганьбу,
судіть самі по закону правду.
Вже не буду судити вам сварки,
звольте мужу помеж собов рівну,
щоб зелізом владнував над вами —
рука діви слаба владнувати».