сень поломаної віконної рами. До того було йому весь час дуже весело, бо не потребував нічого робити і мав велике товариство. Паркан побілено аж тричі. І якби у відрі не забракло вапна, був би ще нарешті всіх хлопців у місточку довів до банкроцтва.
Наш Том переконався, що світ не такий вже дуже порожній і сумний. Несвідомо відкрив він закон людської природи. Щоб примусити людину чогось забажати, треба тільки впевнити, що те дуже важко здобути. Якби Том був досвідченим, великим фільософом, як автор цеї книжки, зрозумів би, що працею зветься все те, що людина мусить зробити, а приємністю те, що можна робити або не робити, як забажається. Він був би зрозумів, чому робити штучні цвіти або ходити в кераті вважається працею, а кидати круглями або спинатися на гору Монблян уважається тільки приємністю.
Є в Анґлії чимало багатих панів, які літом поганяють четвернею коней двацять або й трицять миль в однім дні тільки тому, що великі гроші позволяють їм на те. А хай би лиш хто сказав, що платитиме їм за те, то вони ні защо того не робилиб, бо вільна воля сталаб тоді примусом, а приємність працею.
Том зявився перед тіткою Поллі, що сиділа при відчиненім вікні в затишній, задній світлиці, де й спали й їли і бібліотеку держали. Запашний літній воздух, глибока тишина і солодкі пахощі квіток, усипляюче гудіння бджіл — робили своє; вона дрімала над своєю панчохою. Не було в неї иншого товариства кромі кота, та й той спав собі спокійно в неї на колінах. Окуляри підсунула аж геть на своє сиве волосся. Вона була певна,
