ти кого було годї, мов якісь духи несли ся у воздусї і насьмішливі слова кидали у воду. Їм говорив, що се духи, але я перечив, певний, що духи чейже не говорять. Чорти побрали би ту прокляту мраку!
Сморком пускали ся в дорогу: пором плив там, куди його несла струя. Закурювали ми тодї люльки, спускали ноги у воду і говорили о всїляких справах. Оскілько на се позволяли комарі, були ми цїлком нагі в день і в ночи; нове одїнє, що його дістав я від родичів Бука було дуже порядне: а я не любив елєґанції.
Нераз цїлу ніч не стрічали ми живої душі. Десь далеко, на однім або другім березї, блиснув огонь в якій надбережній хаті, над головами сьвітили нам звізди і добре було, ах! як добре, лежати на взнак і сперечати ся, чи зьвізди хтось сотворив, чи вони самі з себе повстали. Їм говорив, що хтось мусїв їх зробити, я знов був гадки противної, бо кому-б там хотїло ся таке велике число зьвізд фабрикувати. Їм говорив рівнож, ще може місяць знїс їх. Се для мене було о стілько імовірне, що я знав, як много яєчок зносить жаба. Коли ми побачили зьвізду, що падала і тягнула за собою хвіст, казав Їм, що певно се зьвізда зіпсована, тому її з гнізда викинули…
По півночи мешканцї надбережних домів певно клали ся спати, бо всї світла гаснули і на кілька годин ставало цїлком темно. А коли блисло перше сьвітло, то знали ми, що вже хтось спішить до роботи, що вже ранок, тож шукали ми місця, щоб в нїм спокійно перебути день, далеко від людських очий.
Одного дня, над ранком, зловив я якийсь човен і пливу ним до берега, щоб в близькім лїску нарвати ягід. Минаю якраз місце, де виходила до ріки утоптана худобою стежка, нараз бачу: біжить чвалом двох людий. В першій хвили переняв мене страх, здавало ся, що то до мене або по Їма. Підношу вже весло, щоб відплисти від берега, коли незнакомі, віддалені від мене ледви на кільканацять кроків, кричать в розпуцї: ”Ратуйте житє!“. ”Нїчого ми їм не зробили, а гонять за нами“…
І хотїли скочити до човна.
— Не робіть того — кричу — не чути погони; маєте час драпнути в корчі і добігчи до потока, що недалеко впадає до ріки. Йдїть трохи водою, а потім возьму вас до човна. Инакше пси по слїдах занюхають вас.
Вони так зробили. Коли були ми вже близько порому, почули крик і гавканє собак. Я знав, що вони ідуть берегом потічка… Чути було, що
