За кілька днїв в містї стало пусто. Не стало в нїм молодїжи, тай наче половини житя в нїм не стало.
За молодїжию виїхала і неодна сїмя віддихати сїльським воздухом і тїшити ся „килимом широких, золотистих нив“. А Тосьо лишив ся. По вакациях треба було вибирати ся на дальші студиї, треба було роздобувати гроший, а ті роздобув він знов твердою працею. Підготовлював молодших школяриків до екзаменів і з тих лєкций роздобув справдї чималу, як на єго сили, сумку. Мати, хоч їй і як жаль було, що єї дитина тілько лишень долї має, що в твердім і невпиннім трудї, дивила ся на єго працю, як на тверду умову житя бідної людини. Вечері лишав вже Тосьо для своєї матери. Тогдї виходив він з нею або на проходи за місто, або в час непогоди обоє разом розводили пляни будуччини. Тосьо не рішив ся ще, куди має собою повернути. Учителї, знаючи єго здібности, хотїли єго справити на фільозофію. Адвокат, що́ над єго тупим сином намучив ся Тосьо чимало через цїлі фериї, хотїв бачити єго по лїтах правником, він однак, як звичайно хований мягкою рукою матери, а не твердою, практичною долонею вітця, не міг поки що рішучо сказати собі: ось туди пійду, там мета моя. Він передовсїм почував ся до обовязку супротив матери, він хотїв враз з своєю єї обезпечити долю, він більше може про ню, як про себе думав. Єму і се з думки не сходило, як він єї ту саму лишить. Як розлучить ся він з тою ангельською добротою, з тим єї ласканєм, з єї безнастанною про свого одинака журливостию, а мати сама не знала, нї що, нї як єму радити.
— Що-ж, добродїйко, куди ваш син вибирає ся? — питав єї вже кілька разів пан-отець, зустрівши єї при виходї з церкви.
— Не знаю, пан-отче, і годї менї якось про се спитати. Він же-ж у мене один, як одно сонце на небі, я-би й хотїла, щоби вікував при менї.
Але вікувати годї було. Рішуча хвиля зближала ся. Треба було сказати собі самому рішуче слово. Послужила до того нагода.
Одного вечера вертав умучений Тосьо до хати. Сегодня їздив він на прогульку з родиною адвоката по чудовім бережанськім ставі. Час був погідний, наняті люди веслували добре і справно; цїле товариство заїхало на противний берег
