жила своїм промислом поти, поки сей промисл не довів єї до загальної і всїм одної мети: укінченя семінаря, щоб відтак можна, пошукавши жінки, висьвятити ся і ставати в ряди „достопочтенного чина“. І нїхто не питав ся тогдї, чи є в кандидата зван́є, чи буде він справдїшним сївачем Христового зерна, чи лишень збирачем насущного для свого прожитку і прожитку cїм'ї, нїхто не питав, чи в серцях тої, з року на рік на трудовників в Христовім „вертоградї“ посьвячуваної молодїжи, тлїє який жар патриотизму, бо і не було кому про се питати. Патриотизм був в словари руської термінольоґії словом новим, а єго значінє було так утле, як нитка павутиня. Він до років шістьдесятих був рiчею зовсїм не звістною, від шістьдесятих до cїмдесятих — чимось в родї розпливаючих ся на сонци дреглїв. Патриотизму учить передовсїм мати, відтак батько, патриотизму учить школа, патриотизму учать обставини, та на жаль нї материй, нї батьків патриотів не було, школа була в чужих руках, а обставини були не сумні, але такі, що доволї темна ще тогдїшна інтелїґенция не здавала собі з них справи, бо їх і розуміти не вміла. В лїтах 50-тих патриотом був той, хто кричав „я Русин“, а не знав нї істориї, нї лїтератури свого народу, — патриотом в лїтах 60-их був той, хто сторожив східного обряду і ставив єго на перший плян в своїй службі церковній, а все те не спиняло нї одних, нї других дома з cїмєю і на товариських сходинах говорити по польськи, а хлопом-мужиком хлїборобом погорджувати подібно як се чинив перший-лїшший шляхтич. Патриотом був сей учитель в школї, щó молодому, а до своїх cьвятощів лїнивому Русинови не дав двійки, патриотом був той, хто спорив і дер ся за азбуку, а сам не
розумів в cїй справі над те, що азбука усьвячена нашою церквою. Таких патриотів було повно; залежало від промислу одиницї: хто вмів лїшше удавати і свому „аз“ твердшої надавати поваги, сей був і більшим патриотом. Примір ішов з гори! І чи-ж молодїж, таким повірена людям, могла справдї підховати ся як слїд народови свому на потїху і честь? Фальшиві акорди в душах висшої єрархії перемінювали ся в головах молодшого поколїня в правило фальшивої гармонїї, а як вона була чиста, про се могли багато сказати мури старого семінаря.
