Перейти до вмісту

Сторінка:Матвій Яворський. Революція на Вкраїні в її головніших етапах. 1923.pdf/14

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

провінція з московськими залогами. Із придбанням Правобережжя й Холмщини нищення українських порядків пішло швидким темпом уперед по рецепту, що його складено Петром: „дабы никакой розни не было“. Землі було поділено на губернії, заведено російський поліцейсько-поміщицький режим; остаточно закріплено селян за землевласниками, а самих поміщиків зрівняно з російським дворянством; українські школи позакрито, а вкраїнську мову вигнано з урядових установ та церкви. Згодом було скасовано ще й місцеве право і замість нього поставлено російські закони.

Такий то поспіх російських купців, що намагалися забезпечити собі володіння Вкраїною шляхом русифікації її верхів та міст, став занадто гострою навіть для українського дворянства, так що в 90-х роках XVIII ст. воно провадить через гр. Капниста переговори з пруським міністром Герцбергом, жадаючи повстання проти Москви. Але ж російське правительство вміло винагородило колишню старшину та гетьманів за їхні політичні втрати вигодами економичними. Тому то на початку XIX ст. „мазепинство“ вже не мало поміж українським дворянством ніякого поспіху.

Це видно між иншим з того, що в часи наполеоновського походу на Москву лише незначна частина вкраїнських дворян, користаючи із селянських заворушень, захотіла, разом із поляками, підняти повстання на Вкраїні; загал українського дворянства відповів на це организацією козацьких полків проти Наполеона та проти поляків. Подібне було також після наполеоновського походу коли певна частина вкраїнського дворянства під впливом козацького романтизму кинулася організувати масонські ложі для пропаганди козацької автономії; такі ложі повстали були тоді в Київі, Борисполі, Білій Церкві, Харькові та Полтаві. Заходами Лукашевича стала ширитися „Історія Русів“ — твір незвісного українського самостійника за часів Катерини та „Чигиринський Катехизис“, написаний самим Лукашевичем. Нав'язано було звязки з польським Революційним Комітетом у Варшаві, через товариство „Об'єднаних Слов'ян“ у Київі, що його було засновано Борисовим для пропаганди слов'янського визволення та для утворення слов'янської