до рук радянських органів, — а саме в городах: Олександровську, Екатеринославі, по всьому Донбасі, в Харкові й Чернигові. Значно трудніше стояла справа на Правобережжі. На Руминському фронті буржуазія мала ще сильну опору в ген. Щербачові; славетний „Румчерод“, т. Е. Виконком руминського фронту, чорноморського побережжя й одеського району був у руках дрібно-міщанських руських та вкраїнських партій. В Київі кріпко ще держалася реакция кадетів із їхнім штабом київської військової округи, що мав ген. Квецінського і комісара-меншовика Кіриєнка на чолі, та козачим в'їздом. Ця реакція досі боролася з Центральною Радою та щоби повалити штаб округи, большовики разом із Центр. Радою організують у Київі 7/XI спільний, „Комітет Охорони Революції“ та посилають до Малої Ради своїх делегатів — Затонського, П'ятакова та Крейсберга.
Мотивом входу большовиків до Комітету Охорони Революції та до Малої Ради було ось що: найнебезпечнішими своєю реакційністю були частини південно-західнього й румунського фронту; заразом були вістки, що з цих фронтів знімають „надійні“ частини для подавлення революції в Петрограді. І дійсно, одну з київських юнкерських шкіл було одправлено до Москви. Оскільки Центр. Рада боялася перемоги в цей мент російської білогвардейщини, київський к-тет б-ків на пропозицію Е. Касьяненка, що належав до крайнього крила Центр. Ради, пішов на згоду з нею на таких умовах: большовики допевного часу не будуть збройно виступати проти Центр. Ради й не проголосять радянської влади в Київі; зате Центр. Рада приймає на себе обов'язок разом з большовиками не пропустити ні одного ешелона реакційних військ, висланих на подавлення повстання в Росії.
Та вже на другий день Центральній Раді було пред'явлено ультиматум від козацького з'їзду, що саме тоді відбувався в Київі. У відповідь на йього Центр. Рада зробила двозначну резолюцію, що осуджувала революцію в Росії. Тоді большовики порвали звязки з Центр. Радою й вийшли з Малої Ради та Комитету Охорони Революції. На пленарному засіданнї Київської Ради рабочих і салдатських депутатів 8/XI проголошено радянську владу в Київі та обрано „Військово-Революційний Комітет“ із большовиків та лівих есерів.
