з большовиками, — третього виходу не було. Праві есери й меншовики домагалися згоди з Денікіним під загальним лозунгом Установчих зборів, а ліві течії та групи повернули до большовиків. 6 серпня єврейскький Комуністичний Союз (Фарбанд) рішуче переходить на бік диктатури пролетаріяту і вливається в КПУ. Боротьбисти, що ще нероздільно звязували принціп диктатури пролетаріяту із самостійництвом, 6 серпня на свойому з'їзді в Київі об'єдналися з лівою групою вкраїнських незалежних, що склалася серед незалежних через отаманську авантюру Всеукр. Ревкому, та разом з ними організували сильну числом Українську Комуністичну Партію боротьбистів. 28 серпня ЦК УКП боротьбистів вносить меморандум про приняття його до Комінтерну, визнаючи себе за єдиного й виключного представника пролетаріяту і незаможного селянства на Вкраїні. Праві незалежні також поривають звязок с петлюрівщиною і хоча й не переходять твердо на платформу диктатури пролетаріяту, але на конференції 20 серпня вирішають боротися з Денікіним та петлюрівщиною. В половині червня до-решти роскололися на борбистів, що йшли разом з КПУ, і на активістів, що лишилися й надалі боротися з большовиками.
Тимчасом отаманщина, що допомогла наступу контр-революції, стала в суперечність сама із собою. В кінці червня Махно убиває Григоріїва й береться за партизанщину проти Денікіна, в той час, як на Київщині Бредов призначає Струка полковником, „першого малоросійського партизанського полку“. Надії повстанців на білогвардійщину розвіюються після розгрому Петлюри й переходу на сторону Денікіна галицьких провідців, в середині листопаду 1919 р.; з другого боку петлюрівщина зраджує повстанців складенням умови з Польщею 7 листопада, що нею погоджується на поворот польських поміщиків на Вкраїну. Отаманщина, що виросла з роспаду УНР і мала за собою більше як 26.000 жертв, пограбувала 300 городів та містечок та отаманщина, що її направляла українська інтелігенція в ім'я самостійности, тепер зовсім роспалася.
Разом із тим населення, що раніш вороже ставилося до „комуни“ та до большовиків, під гнітом білогвардійських банд, п'яного офіцерства, поміщиків, що поверталися, та
