Weib I., (у Япанцїв) 654 і д., Temesvarу, 23, Милорадович, 13, Köhler, 435).
Родимий знак дістають дїти жінок, що в полозї крали або перестрашили ся, або взагалї задивили ся, (Kaindl, Huz, 4).
Крадїж дуже заборонена: кожда скрадена річ відбиваєть ся зараз на тїлї дитини. Так у одної жінки була цїла рука з червоними плямами, бо її мати украла жоржину (Милорадович, 13). Щоб не дістати нїякого знаку, радять тому не дотикатись тїла підчас крадїжи (Гринченко, Изъ устъ нар. 60, Франко, Н. в. 187, Шухевич, 1), що знають і дальше по за Україною. Для порівнаня наводжу: Ploss, Kind I., 32, Wuttke, 355, Temesvary, 24, John, 101, (злодїй), J. S. Grüner, 35, Милићевић, 191, Świętek, 599, Ulanowska, 277, Lilientalowa, 143, Andree, Br. Vk., 207, Drechsler, 178, Glück, 410, Hovorka, 247, Delić, 421, John, Oberlohma, 160).
З перестраху бувають також знаки. Коли приміром жінка схопить ся за ногу підчас пожару, то матиме там червоні плями (Милорадович, 13, Сумцовъ, О н. в., 74, Гринцевич, 69, Чубинскій, Тр. IV. с. 2, Ploss, Weib I., 655—6, Ящуржинскій, 75, Drechsler, 178, Fossel, 51, Segel, 59, Малинка, 154, Шухевич, 1, Иванов, 23).
Погляд сей зрештою знаний у всїляких народів (Ploss, 654—6) і годить ся о стільки з дїйсністю, що перестрах дїйсно шкодить плодови. Так само, як від пожару дістаєть ся знаки і тодї, коли перестрашити ся якоїсь зьвірини, як жаби (Гринцевич, 69, Франко, Н. в., 182), або діткнути ся пса або кота, від чого порастає шкіра шерстю (Гринцев, 69, Ploss, Kind I., 28—32, Милорадович, 12, Малинка, 255), або наступає передчасний порід (Сумцов, О н. в., 73) або обкручуєть ся пуповина довкола шиї (Ястребов, 141).
Появу родимих знаків вияснюють собі люди тим, що се стало ся через задивленє. Віра в задивленє розширена по цїлім сьвітї і належить до тих елєментарних гадок, що стрічають ся у ріжних народів, які не стоять між собою в жадній звязи. Згадуєть ся вона вже в найдавнїших памятках, як в Біблії, у Сусрути, Емпедокля, Плютарха, Сорана, Гіппократа, Плїнїя, Гезіода, далї в Талмудї, в книгах Мідрашім, у сьв. отцїв, як у Евсевія, Гієронїма, Авґустина, сьв. Ізидора і у иньших. Сьв. Ізидор признає, що душа радо приймає форми зовнїшного сьвіта при половім акті (Welsenburg, Das Versehen der Frauen in Vergangenheit und Gegenwart, Leipzig
