її називають, потім справили висїлля як треба, по хазяйській і як уже закончили висїлля, от вона й каже свойому вже чоловікови: „Ну, це вже в твого батька нагуляла ся на висїллї, ходїм жи щей до мого, тіко — каже — що тобі не буде ввижать ся, нїчого не бійсь. Як прийдиш до мого батька, так що він не буде менї робить, так щоб ти не обзивавсь“. От він согласив ся тай пійшли. Ідуть тай ідуть, приходять до болота, коли це двері прямо в плав сами одчинили ся. Вона прямо каже: „Ходїм тіко, не бійсь нїчого“. Увійшов у ту хату, аж сидить її батько та зараз як почав її лаять і бить, а цей її чоловік нїчого не каже, все мовчить. От як уже кончив її лаять та бить, посадив їх за стіл, угостили їх тай сказав своїм слугам, щоб вони набрали їм по клунку чавуна та вугілля. Вони набрали, дали їм, от тодї батько, це-б то сатана, випровадив їх із свого жительства. Вони й пішли. На шляху подивились, аж у мішках срібло та золото: а ця дївка, як ішли до її батька, так казала, що як будуть питать, що ти будеш брать, чи золото чи срібло, чи вугілля та чавун, то щоб брав вугілля і чавун. Він так і зробив, бо якби був узяв золото та срібло, то це було-б вугілля та чавун. Так вони набрали собі грошей тай живуть дуже гарно на диво всїм людям. А того місця (плаву) вже не знаходили, бо воно їм стало незвісно.
Записано від Павла Солонька, 40 лїт.
У Б…и, Ч—ого повіту стоїть село коло Днїпра. У Юшків є жінка покритка, так вона й замужем не була з роду, от у неї є три дочки і один син такий страшний, не похожий на чоловіка, і кажуть люди, що воно обмінча; та воно правда, дуже здорово не похоже на чоловіка. Ноги три рази перекручені, а руки назад заверне тай постоянно як сова й махає ними, а рот як поверне, то як побачиш, то так і замлїєш, а як просить пить або забалака, як зареве, то й страшно слухать. От люди кажуть, що це тобі Бог не дав дїтей, а це дав чорта, щоб ти білше не забувалась. Таких людей не має, а то обмінча, бо люди, ще як воно було малим, то казали, що вкинь у Днїпро, бо це обмінча. А йому вже білш 30 год. От вона, ця покритка, їздить із ним скрізь по миру та просить на його, тай сама харчуєть ся у дочок. Так їй заказала полїція, щоб вона білш не возила його, і вона білш не возить у Чигрин нїколи. А її дочки дві пішли заміж, а одна те-ж покриткою сидить коло матері. І вже її дочки замужем.
