Сторінка:Микола Аркас. Історія України-Русі (1912).pdf/125

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 98 —

а єпископ Нифонт ще виразніше говорить: „бо ходять тільки для того, аби не роблячи ходити та дурно (даром) їсти й пити“.

Треба ще додати, що те духовенство, що наїхало до нас з Греції про́бувало заводити на Руси й дещо таке, чого не треба було.

Наприклад воно проповідувало ненависть до людей иншої віри і забороняло їсти або пити з одної посуди з латинниками, брати від них їжу. Проте на се, видно, не дуже то звертав увагу народ; та се видно й з того, що князі наші дуже часто женяться на католичках, не зважаючи на духовенство. Далі, оте духовенство воюючи проти всяких спокус та гріхів, дуже згірдливо дивилося на жінку, обзивало її „знаряддям диявольської спокуси“. Доходило до того, що забороняло не тільки третій, але навіть і другий шлюб; нападалося на усякі забави, музику, спів. Очевидно, що викорінити сього йому не удалося, тільки гаяли дурно час, людям кривду робили. Те саме грецьке духовенство заводить молитву за князя в церкви, та каже й дома за них молитись. Все се були нечувані у нас річи, і на українсько-руськім ґрунті не прийнялися.

РУЇНИ ДЕСЯТИННОЇ ЦЕРКВИ.

Од Греків прийшло до нас і чернецтво з манастирями. Для руського громадянства умертвлення тіла було річчю зовсім чужою, просто дикою. Але коли сю науку принесено до нас, то найшлися охочі показати найбільшу щирість до христіянства. Манастирі зявляються у нас за князя Ярослава; в другій половині XI в. було вже їх доволі, але, знати, були то манастирі невеличкі, — тільки Печерський у Київі незвичайно розрісся і при кінці XI в. мав 180 ченців, а в в. XII–XIII в Київі можно було налічити кілька тисяч ченців.

Найславніщий манастирь був Печерський. Засновав його Антоній з Любеча, але упорядкував і зробив славним — Теодосий з Курська. Він завів найостріщу уставу, так звану студийську, що й у Візантії рідко де могли її видержати. Але пізнійше, після Теодосия, перестали її додержувати: ченці мали своє власне майно, були багачі і бідні і т. и. За Теодосия манастирь розвивається й економічно, розширює своє господарство, ставить славну муровану „велику церкву“. Слава про Печерський манастирь пішла по всій Руси, і всі инші манастирі беруть собі його за зразок. Печерський манастирь