Сторінка:Микола Аркас. Історія України-Русі (1912).pdf/128

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 101 —

Але ще трудніща й цінніша робота була мозаїчна. Мозаїку, чи „мусію“, як казали годі, знаємо ми тільки в найбагаччім центрі руської культури — Київі, і то за кращих часів його — від кінця X в. до початку XII в.: Задержалась вона в Софійській катедрі, в Кирилівській церкві та в Михайлівськім манастирі. Се теж, образи святих, але не мальовані, а виложені з шкла ріжного кольору. Робилося се так: в свіжо розведений цемент вкладали шостигранні шматочки шкла ріжного кольору, але кольор до кольору укладали так, що з того виходив малюнок. Се теж робили не тільки грецькі майстрі, але й наші, київські.

Нарешті найтрудніща робота — емальєрство. Емаль уживали тільки для маленьких образків. Се дуже трудна робота, бо треба було топити на вогні усякі фарби і наливати їх в одгорожені ямки так, щоб потім з тих фарб вийшов гарний образ, як мозаїка з шкла. Очевидно, що емальовані речі куповали тільки великі пани. Але крім сих вигадок, що прийшли до нас з Візантії, були ще й инші делікатні роботи з золота, з срібла, що теж потрібні були тільки для великого панства, хоч дещо, як дорогі мистецькі сережки, перстені і т. и., певно знаходило дорогу й до людей небагатих.

Культурна робота київських князів.Перший з князів, що дбав про культуру в Київі, на Руси, був Володимир Великий. Перейнявши з Візантії христіянство, вибудовав камінну Десятинну церкву в Київі, закликавши візантійських майстрів. Будовав багато й деревяних церков. Він же перший подбав і про освіту — принаймні щоб мати своїх священників, а не позичати їх з Візантії. З Візантії переніс Володимир і монету, срібну та золоту. Монети сі з одного боку мають Спасителя, а з другого в них — сидяча постать Володимира в царському убранні, з хрестом в руках; наоколо підпис: „Вламиръ (Владимиръ) на столѣ“; на инших є: „Владимир а се єго с(еребро)“.

ШОЛОМ ЯРОСЛАВА ВСЕВОЛОДОВИЧА (1191–1246)
знайдений 1802 р. в повіті володимирськім над Клязьмою.

Слідом Володимира пішов Ярослав Мудрий: йому приписують так звану „Руську Правду“, хоч вона складалася ще й перед Ярославом і після нього багато десятків літ (ще Мономах додавав дещо до неї). Що ж до ширення христіянства, то він поставив два манастирі: св. Георгія й Ірини, при ньому ж почався й славний пізнійше київський