і завіз у свій Володимир над Клязьмою; король Данило Галицький, будуючи катедру у Холмі, позабирав образи з Київа, з манастиря св. Федора і з Овруча, дзвони теж „принесе ис Києва“.
В Київі сидів митрополит, тут поставлялися єпископи для всіх земель Руської держави. Тут було найбільш манастирів та ченців — Київ став „руським Єрусалимом“. Так само й з книжністю. Найбільш письменників XI–XII в. так чи инак звязано з Київом. Тут же в Київі склалося старе Руське Право, то потім трошки змінене, перейняло велике князівство Литовське та Московська держава.
.jpg)
(давно).
Культурна робота в инших українських князівствах.Коли ми після Київа звернемося наприклад до Чернигова, то побачимо, що культурне життя там без порівняння бідніше. Князі і там ставили церкви: Мстислав поставив катедральну церкву св. Спаса, Давид — церкву Бориса і Гліба, а Святослав Всеволодович церкви Благовіщення та св. Михаїла. Чернецтво не дуже там процвітало: хоча й було своїх два манастирі (св. Богородиці на Болдиних горах, тепер Єлецький), та Бориса й Гліба, але чернигівські князі, коли постригались у ченці, то їхали до Київа. Чернигівщина полишила нам цінні писані твори, написані дружинниками: таке „Слово о полку Ігоревім“, Паломник Данила Мніха та инші.
В Переяславщині був написаний життєпис Мономаха, анонімне житіє Бориса та Гліба, та ще надибуємо сліди лицарської поезії.
Волинь та Побужя, крім церков (між иншим вибудовав роскішну церкву Володимир Василькович), полишили нам дуже багато галицько-волинських рукописів з XII–XIII в., писаних євангелій і т. и. Дуже
