На козакови шати дорогиї —
Три семпрязі лихиї:
Одна недобра, друга негожа,
А третя й на хлів незгожа.
А ще правда, на козакови
Постоли вязові,
А унучі китайчані —
Щирі жіночі рядняні,
Воло́ки шовкові —
У-двоє жіноцькі щирі валові;
Правда, на козакови шапка бирка —
Зверху дірка,
Травою пошита,
Вітром підбита,
Куди віє, туди й провіває,
Козака молодого прохоложає…
Гетьман Петро Сагайдачний.Гетьман Петро Конашевич (син Конона) Сагайдачний був родом з Галичини, з Перемищини — був він дрібний шляхтич православного роду. На гетьманстві зострічаємо його вперше року 1616, під час славного козацького походу на місто Кафу. Був він дуже добрий вояка, розумний і освічений, і його поважали навіть Польські верховоди. Він, як побачимо далі, врятував з козаками Польську державу від татарського погрому і в пересправах Польщи з козаками завжди умів помирити одних з другими, роблячи тим часом своє діло. Таку „мирову“ політику Сагайдачного не добре розумів народ, через те його й не дуже любили, не раз козаки скидали з гетьманства, хоча він для козаччини зробив стільки, як ніхто до нього: козаччина при ньому так зміцніла і таку повагу здобула, як ніколи досі. Нарешті Сагайдачний довершив діло, то окрило його безсмертною славою в очах українського громадянства — відновив українську єрархію (порядок, що вищі духовні особи висвячують низчих), бо українські вищі духовні попереходили на унію, або на католицтво, і не було кому висвячувати православного духовенства. А проте про Сагайдачного тільки й згадки в народніх піснях,
Що проміняв жінку
На тютюн та люльку
Необачний!
Коли почав гетьманувати Сагайдачний, козацтво дуже вїлося Туреччині своїми морськими походами, і Туреччина лякала Польщу, що коли вона не приборкає козаків, то зробить з Польської держави пустиню. Польща пообіцяла знищити і року 1617 вирушила з військом проти козаків, щоб уложити з ними „мирову“. „Мирова“ та була така: козаків повинно бути всього одна тисяча, решта повинна вернутись до панів, і таке инше, як завжди. Козаки, щоб не лляти даремно
