Сторінка:Микола Аркас. Історія України-Русі (1912).pdf/300

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 261 —
ОСТРОЖСЬКА БІБЛІЯ (1581 року: заголовний листок).

До тої самої ціли йшов його наступник, Виговський. Він певен був в тому, що самостійність — не химера, що вона одна тільки врятує народ Український. Та сього боялися і в Москві і у Варшаві і, покористувавшись гидким честолюбством української старшини, не дали йому довести сього діла до доброго кінця. Хмельниченко ж був — людина слаба; не було в нього за душою нічого твердого, певного — то й хилив його усяк у той бік, куди було кому корисніще. Отсе й довело Україну до руїни. А після неї — шкода було й мріяти про якусь кращу долю для України.

Чудним нам здається, що після смерті Богдана, гетьманського уряду домагаються усе його кревняки, і тим гублять рідну справу свого краю: Юрій — рідний син Богдана, Сомко — його шуряк, брат його першої жінки Ганни, Золотаренко — теж шуряк, брат третьої жінки Богдана, Тетеря — його зять, жонатий на його доньці Степа-