Сторінка:Микола Аркас. Історія України-Русі (1912).pdf/327

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 284 —

падуть на Київ. Військо українське і московське справді зібралося у великому числі під Київом, щоб дати одсіч ворогові, як що він прийде, але Турків не було. Тим часом поблизу Січі на пасіці помер 1-го серпня (августа) 1680 року кошовин Сірко. Могила його й досі стоїть у Катеринославській губернії, того ж повіту, у селі Капулівці, що над річкою Чортомлик, де була колись Чортомлицька Січ Запорожська.

ПАМЯТНИК КОШОВОМУ ІВАНОВІ СІРКУ.

На камені висічений хрест і написано: „Року Божого 1680-го Мая 4-го приставися Рабъ Бож Іванъ Сѣрько Днипрови атаманъ кошовий війська Запорожського, а за його ц. п. в. (царського пресвітлого Величества) Феодора Алексѣевіча. Память праведного со похвалами“. Місяць і день смерти на камені неправдиві через те, що після Полтавської побіди царь Петро I за те, що Запорожці помагали Мазепі, звелів чисто розкопати і зрівняти із землею усе те місце, де була Січ. Як прийшло московське військо, Запорожці так завзято держалися у Січі, давали таку одсіч, що Москалі страшенно розлютувались і, як каже самовидець, дійшли до того, що викопували з могил мерців, викидали їх з домовин і розкидали, ламали памятники; певно, таке сталося і з памятником Сірка. Той памятник, що зараз стоїть, поставлено у-друге, пізніще, по згадках старих Запорожців, а через те на камені зроблено помилку. Про смерть Сірка писав Гетьманові новий кошовий Іван Стягайло і сповіщав, що турецькі бранці запевняють, ніби Турки на Україну не прийдуть, бо завелися воюватися із Французьким королем. Про се Самойлович сповістив Московський уряд. Москва, маючи нагоду, почала перемовлятися про згоду, і от у 1681 році між Москвою і Турцією, а з нею й Кримськум ханом, 4-го березоля (марта) у Бахчисараї була ствержена згода на таких умовах, щоб Дніпро був