Сторінка:Микола Аркас. Історія України-Русі (1912).pdf/38

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 17 —

живали й коняче. З птиці держали: голубів, курей, качки, гуси, журавлів, лебедів.

Про бжільництво нема чого й говорити, що в ньому кохались дуже, особливо в лісовій стороні: бжоли водилися в видовбаних в дереві дуплах, як в уліях; там і зімували. „Мед і скора“ (шкура), „скора, віск, мед і челядь“ — се головне багацтво Словян: головне, що вони продавали та чим платили дань. Крім того, меду багато уживали й дома — пили його й прості люде й пани.

В багатих лісом та звіром краях своїх Словяне ловили чимало звіря й вивозили на продаж велику силу звірячих футер: з бобрів, соболів, лисів, білок (вивірок) та инше. Ловили багато риби (лосось, лин, щука, осетер, угорь, пструг, окунь).

Дуже розвинуте було у Словян кушнірство та ткацтво. Полотно ткали товще й тонше, з узорами; обувя виробляли всяких фасонів. Гончарство теж було сильно розвинене — ще з часів новокамінної доби. Але поруч уживали й деревляний посуд: бочки, бодні, діжи, відра, збани, корита. Були вже цілі спілки, товариства „древоділів“, що будовали стіни, мости, а пізніш — як перейняли христіянство — церкви.

Обробляли залізо, бронзу, мідь, срібло, золото — робили усячину, що треба в господарстві та зброю для войни. Поруч з тим були свійські майстрі, що уміли виробляти дуже делікатні речі для людей заможніх.

Що їли тоді Словяне? Звичайна страва бідніщих людей була така: хліб (найбільш житній), сочиво (варений горох, квасоля та инша городина — певно якийсь борщ), або каша, та варена й помащена олією городина; в скоромний день сир, у пісний — риба (це вже пізніш, як зайшло христіянство); бувало мясо. Їли ще кисіль: муку розбовтували водою, варили і підливали „сити“ — розведеного водою меду. Пили найбільш мед, пиво та сирівець. Вино зате гуло річ дуже дорога — тільки дуже заможні та значні люде могли уживати його.

Одежа була проста й немудра. Тільки багатирі робили собі убрання з оксамиту. Убрання було таке: сорочка, свита, поверх того, мабуть тільки у заможнійших, керея, на ногах якісь панчохи, чоботи — „сапоги“ або постоли, часом черевики; на голові „клобук“ — шапка, плетена або шкуратяна.

Жили в „домах“, з вікнами й дверима. Дім був на два поверхи: на горі були „сіни“ (холодна хата), у низу — комори („клѣти“) та тепла хата, „истобка“. На князівських дворах були ще осібні „мовниці“ — бані (лазні).

Зброя була така: для того щоб нападати — спис, ніж, меч (пізніш ще шабля), сокира (топір), лук з стрілами та сагайдаком; для оборони — щит, броня та шолом. Прості люде звичайно мали тільки списи, ножі, стріли та сокири.

Нарешті музичні інструменти були: сопілка, труба, гуслі та бубен. Для забави були ще кості для гри (з баранячих кісток).