Сторінка:Микола Аркас. Історія України-Русі (1912).pdf/69

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 48 —

йому допомагати й боронити того, хто буде скривджений. Так почалися уділи (осібні князівства), що довели Україну до руїни і, як побачимо, оддали її до рук — уперед Татарів, а там Литви та Польщи.

20 лютого (февраля) 1054 р. у Вишгороді, на руках любимого сина свого Всеволода, помер Ярослав; йому було тоді 75 літ. Кияне дуже жалкували за ним, а митрополит і все київське духовенство стріли його аж за городом і поховали у Софійському соборі, у мармуровій домовині, що стоїть там і тепер.

МАРМУРОВА ДОМОВИНА КНЯЗЯ ЯРОСЛАВА.

По смерти Ярослава українська держава розвалилася, а проте багато всякого сліду й доброго й лихого осталося од неї на довгі віки. Осталася христіянська наука й віра, церква й духовенство, письменство, однакова книжна й церковна мова словянська по всіх наших землях; остався один княжий рід і з нього виходили довго потім князі по ріжних землях; осталося спільне імя руське; осталося однакове право й закони, однаковий лад у громаді, в управі, однакові власті; життя по ріжних українських землях виробилося однакове й заставляло людей почувати себе близькими одні до одних. Тим-то ся українська, Київська держава, хоч і загинула давно, але має велику вагу в нашій історії.

Чому ж та держава Київська, що була така велика за Володимира та Ярослава, раптом упала? Головних причин було дві. Перша — намножилося князів і кожен з них хотів мати якусь частину в своїй „батьківщині“. Тепер вже трудно було зібрати до купи усі землі, як давніще, хоч дехто з моторніщих князів і пробував се зробити. Так