Сторінка:Микола Білінський. Вінницький Замок. 1926.pdf/14

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Луцька, Володимира, Кременця, Брацлава, Вінниці й Житоміра. До складу комісії входив біскуп Луцький Юрий Фальчевський і державний секретар „дьяк“ Лев Патей Тишкевич[1]. Підчас ревізії на Волині біскуп заслаб і всю ревізію після цього переводив один Патей Тишкевич. Він обревізував замки в Кременці, Вінниці, Брацлаві та Житомірі в 1545 р. і залишив як результат своєї ревізії описи замків чи як він сам назвав „Пописи“. Через 7 років після цього, а саме в 1552 році, було переведено нову ревізію 10 замків в українських землях, в тому числі й Вінницького замка і від цієї ревізії залишилися описи кожного замка. В описі Вінницького Замка з 1545 року є цікаві міркування про дефекти замка, про стан суспільства[2].

Але опис Замка зроблений 1552 року переважає опис 1545 року детальністю зібраних ревізією відомостей та їхньою точністю. З огляду на це ми визнаємо доцільним в даному разі зробити просто екстракт, що вичерпує цей опис[3].

Вінницький замок збудований над рікою Богом, на скелястій горі; скеля від річки заввишки 20 саж., зі слів опису, прикра, неприступна. З другого боку була друга гора такої ж височини й недалеко від замкової гори і, зауважує опис, „шкодлива, з неї может быти стрельба“. Базуючися на так визначеній топографії замка, ми повинні визнати місцем його ту гору над Богом, що на ній до недавнього часу був старогородський православний цвинтар, тепер уже закритий, але від якого ще й досі зберіглися надгробки, здебільшого деревляні. І „шкодливою“ для замка горою в такому разі може бути гора, де тепер знаходиться єврейський цвинтар; гора ця височиною дорівнює замковій горі.

Але можливо визнати „шкодливою“ горою і ту гору, що на ній тепер стоїть старогородська церква. Вона ще ближче до замкової гори ніж гора під єврейським цвинтарем та височиною майже така як і замкова. Замкова гора була окремим пасмом, що його відокремлювали яри з заходу від гори, де старогородська церква, а зі сходу від гори з єврейським цвинтарем. Мешканці Старого Міста добре пам'ятають, що на місці теперішньої каменярні був замок, а старожителі запевняють, що частина замкової гори, яку тепер зруйновано каменярнями, прямовисно спадала над водою.

Замок займає площу в 24 сажні завдовжки і в 20 з чвертю сажнів завширшки, себ-то коло 500 кв. саженів. Тепер ця площа колишнього замка зменшилася, бо частину скелі знесено для добування каменю.

Стіни в замку були подвійні: одна з дубового дерева в зруб, друга на віддаленні від неї на локіть (себ-то на ¾ аршина) з лозового плоту обмащена глиною; між ними було насипано землі з піском. Таку конструкцію стін вважали найбезпечнішою, бо, як каже опис, коли стріляли з гармат, то ядро не могло пробити стіни. Поверх цих стін було збудовано ще такі самі стіни покриті дубовим помостом, який в описі називається бланкуванням. В найголовніших місцях на верхніх стінах були вежі числом 5 і одна башта над ворітьми, де був в'їзд до замку перекладним мостом через рів. Башта була з подвійними дубовими стінами, в середині яких було насипано землі на пів чверти п'яди. У вежах і башті пророблено було стрільниці — отвори, через які стріляли в нападників на замок. До внутрішніх стін були прироблені прибудування числом 30, так звані городні, теж деревляні. Вони призначені були для захисту

  1. Źródła dziejowe. Aleksandra Jabłonowskiego. T. VI стор. VIII–IX.
  2. Ibid стор. 112, 116.
  3. Архивъ Юго-Западн. Россіи, ч. VII Т. I, стор. 598.