майна й самого населення, коли нападали Татари: кожне село мало свою окрему городню. Крім того було 20 льохів для міщан і зем'ян, як зауважено в описі „на захование“. Не відомо чи в льохах ховали тільки продукти, чи можна було тут ховатися й людям. Замок був оточений ровом, через який в'їздили до замку тільки зводним мостом. В самому замку були: церква на честь Покрови, дві світлиці, грідня у вежах, чотири зем'янські кліті, кухня й пивниця — це все безпосередньо на землі. За стінами замка були стайня, кухня і як подано в описі „ізба чорная“. Весь замок був оточений частоколом (острогом) з двома ворітьми, одні на горі, за описом від „Браслава“ значить на південь, другі внизу від мосту. Мостів було 2: один на Богові, другий на річці Вінниці. Коло того й другого були млини[1].
Щоб краще уявити собі вигляд Вінницького замка та топоґрафію його околиць, на наше прохання художник С. Сваричевський після детального вивчення місцевости ласкаво виготував схемат. плян околиць та спробу реконструкції Він. Замка, як він виглядав за описом з 1552. р. Одна з цих реконструкцій подає вигляд Замка зі Старого Міста, а друга — з Нової Вінниці.
Із цього опису видно, що у Вінницькому замку нічогісінько не було збудовано з каменю або цегли — всюди було тільки одно дерево. Цим пояснюється таке часте руйнування замка, що він його зазнавав під впливом стихій — атмосферної води і вітрів: стіни його скоро згнивають і вимагають безупинного ремонту, про що свідчать люстрації 1545 та 1552 р. Ось що пише ревізор в описі з 1545 р.: „немам чого хвалити, весь опал и сгнил и обмазанье все опадало. Ктому… і вель-
- ↑ Архивъ Юго-Западн. Россіи ч. VII, Т. I, стор. 598.
