Інвентар зазначає цікаву деталь, що инші речі передані каштелянові Галицькому на той час, коли Замок Вінницький був цілком знищений від пожежі також погоріли „Insze rzeczy panu Halickiemu vedlug inwentarza oddane na ten czas, gdy Zamek Winnicki przez ogien wniwecz obrocony iest, pogorzaly [1].
Отже попередній Замок був знищений до щенту, і Калиновський в дійсності будував Замок de nova radice.
Порівнюючи загальний вигляд цього острівного Замку з тим, що був на горі, на Старому Місті, ми бачимо, що в новому Замку в конструкції першорядне значіння дано могилі, валам, себ-то земляним укріпленням; нема тут ні подвійних деревляних стін, з деревляним покриттям, ні веж, ні городень, яких у старому Замку було тридцять, зведено до мінімума частини Замку з деревляного матеріялу. Ця еволюція в конструюванню Замку виникла а потреби краще забезпечувати Замки від пожеж, що знищували попередні Замки.
Островом, де був збудований Замок, треба визнати острів межи теперішними залізними мостами, що з'єднують центральну частину Вінниці з Замостям.
Острівний Замок не підлягав такому руйнуванню з боку Татар, як попередній, і міг простояти більше як двісті років до кінця 18. століття.
Річ в тому, що за часів початку 17. ст. змінилися загальні умови в українських землях, — на сцену виступила козаччина. Козаки стали дійсною охороною українських земель від нападів Татар, так би сказати живою огорожею. Добре знаючи, якими шляхами Татари йшли для грабіжу, козаки робили засідки, нападали, відбивали награбоване Татарами, звільняли бранців і нищили самих Татар. Мало того, козаки робили напади на самі кочовиська татарські: хани кримські часто скаржаться польському урядові на козацькі напади. Один хан каже через своє посольство: „Приходять козаки черкаські, канівські стають на Дніпрі під нашими улусами й чинять шкоди нашим людям. Я до Вас багато посилав за тих козаків, аби їх приборкати“. Друге свідоцтво від 1541 р.: „которые люди царя перекопского зъ быдлом своим кочуютъ у поли тыхъ людей его многихъ частокроть козаки наши бьють и статки ихъ отбирають“[2]. Козаки нападають і на Замки: в 1545 році вони на чайках спустилися Дніпром, вночі взяли Замок Очаків, декого вбили й забрали, що можна було, коней та иншої добичи[3]. В цьому напрямку провадили свою діяльність хмельницький староста Лянскоронський, каневський староста Дашкович, князь Дмитро Вишневецький (Байда).
Такі напади козаків стримували Татар і вони все менше й менше з'являються для пустошення і грабіжу на Поділля. Але країна не зостається спокійною; скоро настають бурхливі часи козацьких повстань, Поділля стихійно війшло в загальну течію народнього руху. Воно стає тереном, на якому відбуваються у ріжних напрямках військові експедиції.
Таку експедицію перевів 1650 р. польний гетман Калиновський з численним польським військом. Почав свій похід Калиновський від Дністра, страшенно погромив Ямпіль, Шаргород, Красне й підступив до Вінниці. Вінниця була на ту пору полковим пунктом, так сказати штабним містом для Кальницького полку, яким стала вона з округою після визволення України від Польщі за Хмельницького. За полковника у Вінниці був тоді Іван Богун, що вже того часу користувався славою
