Сторінка:Микола Зеров. Камена. 1924.pdf/10

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
ГІЛЬГАМЕШ.
 

Ут-Напіштиме, давній предку мій,
Загублений в далекім океані…
Я Гільгамеш, прославлений на брані,
Я цар Урука, кат і лиходій.

Я друга мав. На щастя й супокій
Він повернув мої змагання п'яні,
І от умер мій добрий Еабані,
І клятих дум мене бентежить рій.

Порадь мене, мій предку староденний,
Як людський вік продовжити нужденний,
Як доступитись загадок буття.

А ветхий дід, мов особливу ласку,
Рипить йому, провадить вічну казку:
Рай та потоп, та дерево життя…