Цю сторінку схвалено
ГІЛЬГАМЕШ.
Ут-Напіштиме, давній предку мій,
Загублений в далекім океані…
Я Гільгамеш, прославлений на брані,
Я цар Урука, кат і лиходій.
Я друга мав. На щастя й супокій
Він повернув мої змагання п'яні,
І от умер мій добрий Еабані,
І клятих дум мене бентежить рій.
Порадь мене, мій предку староденний,
Як людський вік продовжити нужденний,
Як доступитись загадок буття.
А ветхий дід, мов особливу ласку,
Рипить йому, провадить вічну казку:
Рай та потоп, та дерево життя…