Та незабутнє подружжя. — Ціконські жінки, розлютившись
За повсякчасну зневагу, на оргії Вакха всенощній
Вбили Орфея і тіло його розметали по полю.
І як білішу від мармору мчав його голову стяту
Гебр Еагрійський по вирах найглибших, уста похололі
Все вимовляли ім'я Евридики. Тебе, Евридико,
Кликала вірна співцева душа, покидаючи тіло,
І „Евридико“ луною той клич береги повторяли.
