Мед витікає з дуплистого дуба, де з верхогірря
Струмки прозорі мчаться водоспадами.
Там до дійниць самохіть наближаються кози, і вівці
Приходять радо з вим'ям переповненим;
Там вечорами ведмідь не обходить кошари з ричанням
І гадина в землі плідній не кублиться…
Див не злічимо там: Евр бурливий ланів-перелогів
Не розмиває зливами могучими;
Але й посухи нема, і зерно в борозні там не гине,
Бо мудро дощ і спеку там розмірено…
Там аргонавтів весло не плескалось в нерушеній хвилі,
Не мандрувала там Медея зрадниця,
Не привертали туди ні сидонські купці свого човна,
Ні змучена ватага Одиссеєва.
Ті береги призначив для побожного люду Юпітер,
Як опорочив вік ясно́го золота.
Мідь і залізо правують тепер, — та праведним людям
Єсть порятунок на блаженнім березі.
