І нині ти вернувсь. Обіцяним бенкетом
Вшануй Юпітера: скінчилася війна.
І в сад мій завітай, — лавр тінявий росте там,
Лягай у холодку і не жалій вина.
В різьблений кубок лий масійського старого,
І знайдеш забуття від смутку і трудів.
Гей, слуги, хто проллє нам пахощів із рогу?
Хто зелені подасть і мірту для вінків?
Кого з нас жеребок Кипріянки позначить,
Щоб нам господарем на учті величать?
Як радісно мені, як весело — пиячить
І другів поворот безумством зустрічать!
