Цю сторінку схвалено
ДО ТУККИ.
Марціял, Епіграми XII, 44.
Епос складав я, і ти вже над епосом сохнеш. Я кинув,
Щоби натхненням своїм в тебе хвали не відбить.
От на котурні трагічнім моя показалася муза,
Але… в трагічнім плащі вже похожаєш і ти.
Лірну струну колихнув я, каменам Апулії любу —
Знову хвилюєшся ти, плектр перехоплюєш мій.
Са́тири спробував я, і ти вже сатириком, Тукко,
Дистихів спробував я, ти вже й елегіком став.
Що є найменшого, взяв я, — почав епіграми складати,
Але і тут мій почин дихать тобі не дає.
Зрештою, Тукко, скажи, чого ти не хочеш писати,
I, що немиле тобі, те хоч для мене зостав.
