Сторінка:Микола Зеров. Камена. 1924.pdf/6

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
САЛОМЕЯ.
 

П. Филиповичу.


Там Левантійський місяць діє чари
І колихає в серці теплу кров,
Там диким цвітом процвіта любов,
І все в крові — шоломи і тіяри.

А з водозбору віщуванням кари
Гремлять громи нестриманих промов…
Йоканаан!.. Не ясний шум дібров, —
В його словах пустиня і пожари.

І Саломея!.. Ще дитя (дитя!),
А п'є страшне, отруєне пиття
І тільки меч та помсту накликає.

Душе моя! Тікай на корабель,
Пливи туди, де серед білих скель —
Струнка, мов промінь, чиста Навсикая.