Ця сторінка вичитана
тати Нову науку — се занятє дуже і дуже не принадне. По перше — своїми научними методами Віко зовсїм не був чоловіком XIX віка: все, як каже Феррарі, нагадує в Віко чоловіка XVI віка[1]. Віко був ученим XVI віка, що попав ся в XVIII, — говорить Бодріляр[2]. І справдї нова наука під неодним зглядом належить скорше до XVI або XVII, як до XIX, а навіть XVIII віка. По друге — Нова наука зовсїм не фільософія історії, як її назвав Мішлє в свойому скороченому переводї сеї книжки. Віко стараєть ся не з'образити хід всесьвітної історії, але дослїдити закони історичного житя взагалї[3]:
- ↑ Ferrari, op. cit., стр. 375.
- ↑ Baudrillart, Bodin et son temps, Paris, 1853, стр. 160. — Cournot, Considérations sur la marche des idées et de événements dans les temps modernes, Paris, 1822, I., 175. — Espinas, Les societés animales, Paris, 1878, стр. 59.
- ↑ Rosa говорить, що Віко перший задумав відкрити закони, які кермують історією, 362–363. По Міллю — Віко був „один із мислителїв, який найскорше глядів на наступність історичних подїй, як на предмет твердих законів, та старався відкрити сї закони при помочи аналітичного розслїду історії“. Сістема лоґики, СПБ. 1867., II., 493. — „По думці Віко всесьвітна історія се не історія всіх народів, але наука про загальні закони, які лежать в основі розвою всіх народів“. Стасюлевичъ,
