раціональну концепцію, як попередні? Зовсїм нї! — Вона лишень иньша, тілько й всього!“[1] Подібних висловів могли би ми навести безлїч[2].
Зберім тепер усе тут сказане разом. Науки займають ся або самими конкретними явищами, або їх законами: звідтіля то подїл наук на феноменольоґічні і номольоґічні, або по Контови на науки конкретні і абстрактні. Історія се наука феноменольоґічна, з номольоґічного боку відповідають їй психольоґія і соціольоґія. Фільософією історії я називаю історію людства з фільософічної точки погляду, а фільософічну теорію історичного знаня й історичного процесу, взятого абстрактно, називаю історіософією: остання повинна черпати свої висновки з фільософії (чисто загальні погляди), з „історики“, себ-то теорії історичного знаня (метода) і психольоґії та
- ↑ Raoul Rosières, Philosophie de l'histoire (Revue politique et littéraire, 1882, Nr. 5., стр. 141).
- ↑ Rougemont, II., 607. — Renouvier, Introduction à la philosophie analytique de l'histoire, 694. — Etienne, La positivisme dans l'histoire (Revue des deux mondes, 15 mars, 1868, стр. 375). — Carrau, Le philosophie de l'histoire et la loi du progrès d'après les récents travaux (Ibid., 1. oct. 1875, стр. 573).
