Сторінка:Микола Кареєв. Фільософія історії, історіософія і соціольоґія. 1903.pdf/39

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

якій він й дає імя історіософії[1]. В Нїмеччинї подібні погляди виринають іще в XVIII віцї[2], а в XIX вони приймають ся вже чим раз більше і більше. Геґель додає до своєї фільософії історії вступ, щоби установити, обяснити і виправдати ту точку погляду, з якої у нього розбираєть ся фільософічно хід всесьвітної історії[3]. Ґеррес вважає конечним спровадити „погляд на всесьвітню історію до її найсубтельнїйших і найглубших основних условин“[4], себто установити загально-фільософічну точку погляду. Єнїш бажав розвинути принципи, по яких належить писати кожду будучу культурну історію“[5]. У Кравзе є цїла розвідка на нашу

  1. Wronski, Philosophie absolue de l'histoire, Paris, 1852, I. avis, I. Cf. 19.
  2. Iselin, Ueber die Geschichte der Menschheit, Basel, 1786, I., 3. — Wegelin, Plan raisonné d'une histoire universelle (Mémoires de l'académie royale de Berlin, 1770, стр. 493).
  3. Hegel, Philosophie der Geschichte (Werke, 1870, IX, 12).
  4. Görres, Üeber Grundlage, Gliederung und Zeitfolge der Weltgeschichte, стр. 56 (вид. з р. 1880).
  5. Jenisch, Universalhistorischer Ueberblick der Entwickelung des Menschengeschlechtes. Eine Philosophie der Culturgeschichte, Berlin, 1801, I, 31.