Сторінка:Микола Кареєв. Фільософія історії, історіософія і соціольоґія. 1903.pdf/40

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

тему[1]; Герман пише цїлу книжку, щоби установити фільософічні принципи для розслїду історії[2]. Метою історіософічного писання Лязо було також дати теорію історії[3]. Подібно Бунзен[4] і Дерґенс, який теж вважає конечним дати „вступ до розуміня всесьвітньої історії“, що вияснив би конкретну історію абстрактним способом[5].

Отсе лишень приміри того, що незалежне від фільософії історії, як фільософічної історії людства; багато робітників на сьому полї вважало конечними осібні „вступи“, „провідні ідеї“, „підготовки" і т. д., а ми лишень загально подали сі стремлїня пускаючи в сьвіт

  1. Krause, Die reine d. i. allgemeine, 1843. Перших трийцять сторін.
  2. Hermann, Prolegemena zur Philosophie der Geschichte, Leipzig, 1849. стр. 81 sq. Cf. його-ж Philosophie der Geschichte, Leipzig 1870, стр. 647.
  3. Lasaulx, Neuer Versuch einer alten auf die Wahrheit der Thatsachen gegründeten Philosophie der Geschichte, München, 1856, стр. 11.
  4. Bunsen, Gott in der Geschichte, Leipzig, I., 17, 18, 23 sq.
  5. Dörgens, Über das Bewegungsgesetz der Geschichte, Leipzig, 1878, — Vorwort, V.