висять по стѣнахъ єго дому, єго фамильни̂ гербы — все нѣкчемне, коли во̂нъ дає своє имя самымъ бикамъ, котрыхъ гуртами гонить зъ своєи маєтности на продажь. За минулыхъ во̂йнъ багато погинуло шляхоцтва; треба замѣнити вбитыхъ; якъ давати шляхоцтво за грошѣ, то й геть справедливѣйше надаги єго козакамъ, нагородити ихъ, що вернулися до батько̂вщины й зъєднали Украину зъ Речею-Посполитою; черезъ се мы змо̂цнимо ихъ любовь до спо̂льнои батько̂вщины. Намъ годиться яко мога бо̂льшь надати козакамъ свободы, що бъ запобѣгти въ ихъ зичливости до насъ. Нема чого лякатися князѣвства Руского: мавши сво̂й ладный устро̂й, якъ отъ у великого князѣвства Литовского, воно довѣку буде частиною Речи-Посполитои. Що жь до колотнечи, що колись здо̂ймали зъ нами козаки, то треба все приписати божо̂й карѣ на насъ и все покрыти конечнымъ забутємъ“.
Тодѣ деяки̂ шляхтичѣ вельми зъ запаломъ обстоювали козако̂въ. „Ось, кажуть, справджується вѣщуванє Степана Баторія, що зъ сихъ голѣнныхъ козако̂въ колись зробиться во̂льна Рѣчь-Посполита. Козаки нѣкому не кланялися, не выпрошували шляхоцтва черезъ поклоны дво̂рскимъ, а здобувають єго мужнымъ серцемъ та шаблею. Дарма, що вони були мугирями, а теперь шляхтичами! Адже й Македонцѣ були грубыми долопами, и Римляне съ пастухо̂въ повстали, и Турки зъ розбо̂йнико̂въ, и наши̂ Поляки першь були не шляхтичами, а здобули шляхоцтво кровью та во̂двагою“. При сѣмъ шляхтичѣ згадували собѣ на розвагу пѣсеньку, скомпоновану въ Англіи въ XIV. в.: „Коли Ева пряла кужѣль, Адамъ землю копавъ, нѣхто нѣкому не служивъ и хлопомъ не взывавъ“.
Були навѣть таки̂ розсудливи̂ речи:
„Не козаки зломали спо̂лку, а мы. Гордощѣ наши̂ винни̂. Мы зъ ними поводилися не по людски. Мы не то̂лько зневажали ихъ передъ собою, а й передъ усѣмъ свѣтомъ; мы не то̂лько збавляли имъ правъ, що були ихъ добромъ, а й во̂днимали въ нихъ природни̂ права. Ось Господь Богъ и показавъ намъ, що й вони таки̂ жь люде, якъ и други̂, и добре по заслузѣ покаравъ наше высокодумство. Вони бо̂льшь варти̂ нашои шаны, якъ ти̂, що по рабски во̂ддаються королеви та чужо̂й державѣ, не гадаючи розширяти свои свободы. Козаки лѣпше хочуть згинути и щезнути, а нѣжь святкувати безъ сво-
