Царѣвъ воєвода князь Олексѣй Трубецкій 28. вересня 1659 р. приѣхавъ въ Переяславъ съ царскимъ наказомъ затвердити на гетьмана Украины того, кого выберуть собѣ козаки. Трубецкій повиненъ бувъ запросити на раду и Выговского, такъ нѣ бы у царя зъ Выговскимъ жаднои суперечки не було и навѣть затвердити єго на гетьмана, коли бъ козаки того волѣли. Видима рѣчь, що про останнє говорилося такъ собѣ, абы показати, що царь не спиняє козацкихъ правъ. Та ще й те сказати: московскій урядъ гараздъ тямивъ, що козаки зсадивши зъ гетьманьского уряду Выговского — не выберуть єго въ друге; значить, можна було безпечно писати, що хотя. Навпаки; коли бъ Выговскій во̂дважився прибути въ Переяславъ, то козача рада присудила бъ єго покарати на горло. Приѣхавши въ Переяславъ, московскій посолъ отримавъ во̂дъ тутешного полковника Тимохвѣя Цыцуры листы Юрія Хмельницкого, обозного Носача и семи заднѣпряньскихъ полковнико̂въ: черкаского Одиньця, канѣвского Лизогуба, бѣлоцерко̂вского Кравченка, паволоцкого Богуна, уманьского Ханенка и колишнього нѣжиньского Грицька Гуляницкого. Листы ти̂ повѣдомляли, що козаки, зо̂бравшись на раду бо̂ля рѣчки Русавы, скинули Выговского зъ гетьманьского уряду, а бунчукъ, булаву и инши̂ гетьманьски̂ клейноты во̂ддали Юрію Хмельниченку. Трубецкій, не гаючись, вырядивъ до заднѣпряньского во̂йска Путивлянина Зѣновія Яцину зъ листомъ, усовѣщуючи Юрія вѣрно, по батько̂вски служити цареви: разомъ во̂нъ усовѣщувавъ и всѣхъ козако̂въ, що бъ вони слѣдомъ за лѣвобережными полками, повинилися передъ царемъ, покорилися
